Те, як серйозно в OpenStreetMap ставляться до обговорень, — справді сильна сторона проєкту. Протягом років таких обговорень спільнота сформувала дуже цілісну систему теґування назв. Ці настанови прості для тих, хто тільки починає, але при цьому дозволяють точно класифікувати та наносити на мапу реальні назви. Саме назва, мабуть, є найважливішим елементом даних для більшості користувачів — адже саме її вони хочуть бачити на екрані й на папері, чути та навіть торкатися.

Але цей допис не про те, який теґ обрати для назви, а про те, у якому вигляді цю назву заповнювати. Я хотів би розповісти про явище еліпсису або, якщо перефразувати, — усічення назв, і про те, на що ми, картографи, повинні звертати увагу під час збору та нанесення на мапу топонімів.

Що таке еліпсовані топоніми?

Еліпсовані топоніми — це власні географічні назви, які історично під час усного чи письмового вжитку були усічені або скорочені. Наприклад, ті, у яких спочатку було родове поняття, що позначало тип обʼєкта, але з часом воно частково або повністю зникло. Нижче у таблиці наведено кілька прикладів таких «усічених» скандинавських топонімів:

Повна форма	Усічена форма	Пояснення
Sed-ezeris	Sedzeris	Гідронім «озеро Седа» втратив родове поняття ezeris (‘озеро’).
Spanggroben	Spanget	Назва кутка поряд зі струмком, другий елемент -groben (канавка, рів) опущено.
Stampedam	Stampen	Назва хутора поруч зі ставком, другий елемент -dam (ставок) опущено, залишився лише специфічний елемент.
Sankt Peters Kirche	Sankt Peter	Церква святого Петра; другий елемент Kirche (церква) опущено.

У 1980 році радянський лінгвіст та перекладач Адольф Туркін написав статтю «Еліпсовані назви в топонімії Комі» про це явище з багатьма прикладами подібної еволюції назв, коли закінчення, що позначало тип обʼєкта, з часом було відкинуте. Кілька таких назв можна побачити у таблиці нижче:

Повна форма	Усічена форма	Переклад та родове поняття
Кӧдзвидз	Кӧдз	пер. «Галькова лука», лука (-видз)
Шудаю	Шуда	пер. «Щаслива річка», річка (-ю)
Озъю	Оз	пер. «Сунична річка», річка (-ю)
Таркамаяг	Таркама	пер. «Бір, сповнений тетеруковими токовищами», бір (-яг)
Ручгуаму	Ручгуа	пер. «Поле, всіяне лисячими норами», поле (-му)

Усе це, здебільшого, назви, які змінилися давно, але є і сучасніший приклад. В одній із дискусій у гілці місцевої спільноти OpenStreetMap Болгарія я трохи відійшов від теми і поставив запитання про те, чому в усіх назвах вулиць опускається родове поняття. Виявилося, що відкидати слово «улица» цілком природно у болгарській мові, і це було відображено у місцевій практиці нанесення назв на мапу:

Повна форма	Що заповнюється в name
улица „Западна“	Западна
улица „Владайска“	Владайска
улица „Уилям Гладстон“	Уилям Гладстон

Приклади вище добре ілюструють цей аспект еволюції топонімів по всьому світу, а останній ще й те, що спільнота OpenStreetMap не залишається осторонь цього процесу. Звичайно, я не ризикуватиму давати поради щодо підходів до нанесення назв в інших країнах, але думаю, що маю чим поділитися з учасниками проєкту з України.

Еліпсовані топоніми в Україні

Отже, на що я пропоную звертати увагу? Очевидно, що мова не застигла в часі та є живим організмом, тому й назви змінюватимуться разом із нею. Треба спокійно ставитися до того, що чим назва старіша, тим більше вона зазнала змін; і варто фіксувати її не такою, якою вона була колись, а в її сучасному вигляді.

Але не варто й поспішати з висновками про те, що назва є усіченою. Відсутність родового слова не означає, що назва справді була скорочена історично. Часто це просто зручне розмовне скорочення або перенесення із таблиці чи списку, де сама родова назва була зазначена в окремій комірці чи заголовку. Усічена назва може бути скопійована з іншої мапи, автори якої прийняли таке творче рішення. Зрештою, самому учаснику може здатися, що тип обʼєкта «і так зрозумілий», і варто зробити назву коротшою.

Наше завдання — не закріплювати випадкові спрощення, а перевіряти, чи ця коротка форма справді живе як самостійна назва: чи так пишуть на табличках, у документах, в офіційних джерелах, чи так говорять люди поза конкретним контекстом. Якщо ні, значить, родове поняття є частиною назви, і його не можна губити.

Ось приклади назв із книги Сергія Олеговича Павленка «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини» 2013 року, читаючи яку, можна помилково вирішити, що ці мікротопоніми не мають родових слів або втратили їх. Та насправді це не так. Автор зазначає родовий термін на початку, а через тире — перелік назв уже без такого терміну, мабуть, із метою економії місця. Багато з цих назв мають обовʼязково наноситися на мапу у повному вигляді:

Назва зі списку	Повна назва
Марусенків	Марусенків ставок
Хвиненкове	Хвиненкове болото
Горіле	Горіле озеро
Німецький	Німецький куток
Кондратів	Кондратів куток
Байдине	Байдине урочище
Остатна	Остатна долина
Семешкова	Семешкова криниця
Високе	Високе урочище
Ковалівське	Ковалівське урочище

Щоб зрозуміти, коли родове слово в назві є обовʼязковим, а коли воно справді може зникнути без втрати змісту, треба подивитися на саму будову назв. Топоніми мають різну структуру, і саме вона часто підказує, чи є родове поняття невіддільною частиною власної назви, чи лише уточненням. Тому далі спробуємо розкласти назви за типами словосполучень.

Структура українських назв

Означення

Велика частина власних назв на мапі України — словосполучення з узгодженим означенням. Зазвичай це прикметник або числівник, який узгоджується з родовим поняттям у роді, числі чи відмінку.

Ці та інші назви я пропоную записувати у прямому синтаксичному порядку, саме так, як це роблять в українському правописі. Узгоджене означення має бути на початку, а вже після нього — означуваний іменник з маленької літери:

1-ша Садова вулиця, Соборна площа, Турійське озеро, Таранева бухта, Дарницький район, Згурівська селищна громада, Крабова бухта, Чорнобильський куток, Дегтярна затока, Боричів узвіз.

Родове поняття у таких назвах не можна опускати, адже назва буде неповною, навіть у випадку, якщо тип обʼєкта описаний теґом верхнього рівня.

Не менша частка назв є словосполученнями з неузгодженим означенням. Цим компонентом виступає іменник у родовому відмінку, що не змінюється одночасно зі зміною відмінка родового поняття. У таких назвах родове поняття потрібно записувати на початку:

острів Файнберга, перевал Легіонів, вулиця Каменярів, парк Захисників України, бульвар Верховної Ради.

Отже, якщо назва виглядає неповною або схожою на означення, варто перевірити джерела й уживати повну форму назви разом із родовим словом. Його не слід опускати, навіть якщо тип об’єкта вже вказаний у теґах.

Прикладка

Ще один різновид означення — прикладка. Тут родове поняття також має бути на початку. Після нього йде іменник у називному відмінку, що конкретніше уточнює це родове поняття. Якщо у двох попередніх типах назв родове поняття було невідʼємною частиною, то у цьому випадку його за потреби можна опускати. Деякі з перерахованих нижче назв традиційно вживають без родового слова, а в деяких воно є надлишковим, бо в нанесеного обʼєкта вже зазначений теґ що описує його тип:

місто Львів, селище Лосинівка, село Трипілля, річка Десна, гора Говерла, станція Жмеринка, автозаправка ОККО, ресторан МакДональдз.

Натомість у назвах вулиць, провулків та інших подібних обʼєктів родові слова слід зберігати завжди. Для різних типів вулиць немає окремих теґів, крім того, ці обʼєкти використовуються в адресації, тому їхня повна назва має особливе значення:

вулиця Яремківці, площа Ринок, майдан Ринок, вулиця Полівка, провулок Полівка, провулок Хуторок, провулок Романчуків Хутір.

Чому це важливо для кожного з нас?

На перший погляд, дискусії про «урочища» чи «кутки» можуть здатися надмірним академізмом, проте для OpenStreetMap диявол ховається саме в таких дрібницях. Багата мікротопонімія України — усі ці кутки, ставки, поля та острівці — є живою історією. Зберігаючи повні назви, ми захищаємо нашу ідентичність та мовний колорит регіону, не даючи мапі стати «стерильною» чи одноманітною. OSM залишається чи не єдиним живим проєктом, де ми можемо зафіксувати назви найдрібніших обʼєктів саме так, як їх вживали поколіннями.